Геніальна поетеса, голос українського сумління, мудрість історичної пам’яті – Л. Костенко…
Саме про пізнання смислу нашого буття, красу поетичного світобачення і незглибимі історичні паралелі говорили сьогодні студенти 2 курсу спеціальності «Початкова освіта» на занятті з української літератури (викладачка – Івасів Я. І.), гортаючи сторінки життєпису і геніальних творів поетеси.
«Мій перший вірш написаний в окопі…»…і сьогодення «дітей війни» XXI ст…. «Так багато на світі горя…», «А треба жити, якось треба жити…» – ліричні настанови і поради, духовні «ліки», щоб витримати, вистояти, вижити…
«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі», «У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна» – актуально, разюче і чесно осмислюємо «Записки українського самашедшого»…
«Ми – щит Європи і свій хрест несем…», «Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те», «Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить…» – гірчать слова з роману «Берестечко», але
…Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку!
Знаємо, що кожен рядок Ліни Василівни торкнеться струн серця наших студентів і творитиме мелодію майбутнього нації…
