За час свого існування людство пережило кілька геноцидів. На жаль, Україна теж входить до цього списку. Два наймасовіші геноциди у Європи ХХ ст. відбувалися на території сучасної України стосовно українських громадян. Перший – це «голокост», а другий називають Голодомором.
Цьогоріч до вшанування пам’яті долучились і студенти спеціальності “Початкова освіта” (група ПО-13) разом із викладачами Павелко Р.О., Стасіцька М.В., відвідавши захід, присвячений подіям 1932-1933рр., у Івано-Франківській обласній бібліотеці для юнацтва.
Студенти мали можливість поспілкуватися із Іриною Василівною Магрицькою, яка за власної ініціативи об`їздила упродовж 2003–2007рр. сільські райони Луганської області, побувала у майже 300 населених пунктах і записала на відео- та аудіоплівку свідчення очевидців Голодомору 1932–1933 рр., які стали основою для книги «Врятована пам’ять» та фільму «Закляття безпам’ятства». Неабияке враження залишилось після перегляду цього фільму, надовго врізалися в пам’ять сюжети, у яких очевидці Голодомору описують життя людей в ті страшні роки, не дають спокою слова, що війна для населення була перенесена легше, ніж Голодомор. Ці слова просто не вкладаються в голову, поки не починаєш вдумуватися у факти, що характеризують ці поняття. Війна – це жах. Жах, який несе з собою розруху, багатотисячні жертви, сльози матерів і розбиті надії. А голод не залишає після себе нічого, окрім пустки і тиші… Однак голодна смерть є набагато страшнішою за смерть від кулі. Вона повільно вбиває тіло, висмоктуючи з нього все живе. Настає момент, коли вже не можеш думати ні про що інше, крім їжі. Спрацьовує інстинкт самозбереження, який інколи бере гору над материнськими інстинктами. Бували випадки канібалізму. Так, це страшно. Але чи маємо ми сьогодні право засуджувати цих людей, говорити про те, що людина повинна залишатися людиною у будь-якій ситуації?
“Я не знаю,- говорить студентка Андріанна Гальчак. – Як на мене, то показати свою небайдужість до цієї трагедії можна не тільки хвилинами мовчання чи запалюванням свічки. Я вважаю, що це не має ніякого значення. Набагато важливішими є уроки, які нам потрібно винести з цієї жахливої події, зокрема те, що ЖОДНЕ людське правління не може принести людям користі. Голодомор яскраво це ілюструє. Країни, які могли допомогти українцям у 1932-1933рр не зробили цього, тому що не хотіли псувати стосунків з Радянським Союзом. Отже, уряди і в тому ж числі всі люди на землі не в змозі
вирішити питання світового масштабу самостійно. Все, що нам залишається – це терпеливо чекати на Бога, який обов’язково втрутиться…”