Для українців Великдень – одне з найголовніших свят у році. З ним пов’язаний цілий комплекс обрядових дій, яких дотримувалися наші пращури з сивої давнини. На Прикарпатті це свято відзначали обов’язково три дні. У нас зберігся звичай водити гаївки біля церкви, стояти під великоднім дзвоном,щоб протягом всього року не хворіти, грати ігри за селом, поливати водою один одного, дарувати писанки.
Щоб доторкнутись до витоків народної культури та відтворити безцінну духовну спадщину українського народу, група ПО-32 презентувала залікову роботу з народознавства «Великдень у нашому краю». Одним з головних атрибутів цього свята є писанки. Студенти групи представили писанкові візерунки різних регіонів України,ознайомили з їх символами. Присутні мали змогу побачити, як наші пращури готували великодній кошик до освячення. Адже всьому, що було в кошику, навіть рушникові, яким він накривався, приписували магічне значення. У ці дні особливим чином святкували дівчата та хлопці. Вони співали великодні пісні, водили гаївки, проводили весняні ігри та розваги. Ми також відтворили декілька таких гаївок та весняних пісень. Гості нашого свята долучались до ведення хороводів та співу пісень.
Великдень – це світле небо, усіяне, як говорили наші бабусі, небесними квітами, це кошики з духмяними пасочками і барвисті крашанки, це радісні обличчя і лунке вітання “Христос Воскрес!” Традиції нашого народу мають жити!
